Куди полетять українські балістичні ракети та дрон Паляниця — інтерв'ю Подоляка

Якими є цілі Курської операції, яким був контрнаступ минулого року, скільки ракет потрібно для знищення військової інфраструктури РФ і коли Україна розпочне такі атаки — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк.

У першій частині інтерв'ю з Михайлом Подоляком читайте, скільки ж українців перебуває за кордоном, які саме країни готові повернути військовозобов'язаних чоловіків, що таке міністерство єдності і чи не буде воно виконувати функції закордонного ТЦК. 

Якими є цілі Курської операції, окрім тих, що вже озвучені Президентом?

— Якщо не проводити контрдії, ви завжди будете відповідати на ініціативу ворога. Він сконцентрував максимальний обсяг своїх ресурсів саме на Донецькому напрямку. І тут ви або постійно перебуваєте в обороні і завжди є другою стороною, яка відпрацьовує їхню ініціативу, або перехоплюєте її, атакуєте і змушуєте ворога вносити стратегічні зміни у свої дії.

Звісно, у війні такого масштабу і такої інтенсивності це не означає, що ворог завтра забере всіх із Покровського напрямку і піде захищати Курську область. Ні. Але це означатиме, що Росія відчуватиме наростаючий дефіцит живої сили в тому числі. А це буде змінювати ситуацію по лінії фронту, в тому числі на Донецькому напрямку. Сьогодні — ні, завтра — так. Це перше.

Друге. Ми ж з вами вже побачили, що для Росії, і це не для нас важливо, а для країн Глобального півдня… Вони нарешті усвідомили, що всі казки РФ про те, що ми прийшли когось захищати в Україні, бо їх вбивають через російську мову, не відповідають дійсності. Бо ось громадяни РФ — і РФ їх не захищає.

І в той же час хоче просунутися ще хоча б на півтора кілометра на Донецькому напрямку, де ніхто не потребує її присутності. Це вже усвідомлюють нейтральні країни, і це вже зовсім інша ситуація у війні.

Прем'єр Шмигаль оголосив про ініціативу "воюй або працюй". Це і є економічне бронювання, яке зможуть мати чоловіки із зарплатами від 35 тис. грн?

— Не готовий на сьогодні говорити про це, бо законопроєкти щодо економічного бронювання обговорюються у парламенті. Я є прихильником економічного бронювання, неодноразово говорив, що це правильно.

Щодо концепції пана Шмигаля, то він абсолютно правий. Дивіться, держава воює. На утримання одного військовослужбовця нам потрібно четверо-п'ятеро людей.

Тому логіка прем'єр-міністра абсолютно зрозуміла. Усі або працюють, тобто фінансують Збройні Сили… Адже більше 1,6 трлн грн на сьогодні йдуть саме на соціальні виплати. 400-500 мільярдів гривень йдуть на інвестиції у зброю, утримання армії. І це десь потрібно брати.

Партнери фінансують певну частку закупівлі іноземної зброї, соціалку, дофінансовують соціальні програми. Тобто те, що забезпечує можливість країні працювати. Тому або ми працюємо, або воюємо. Це очевидно.

Потрібні також ініціативи, щоби роботодавці мали зацікавленість працювати по-білому.

— Ви праві, але це дискусія, яка має пройти через парламентські відповідні комітети, далі продебатуватися в залі Верховної Ради. Щоб там не казали про ВР, але там є люди, які усвідомлюють, що ми маємо стимулювати бізнес не виходити з країни, а навпаки збільшувати білу частку в своєму бізнесі та оподаткуванні.

Чому так довго розробляли балістичні ракети і що таке ракета-дрон Паляниця?

— Це не те, що довго. Інвестиції у військове виробництво — це дуже-дуже конкурентний ринок. Я зараз не говорю про повномасштабне вторгнення. Нам раніше слід було трошки інакше реалізовувати свою суб’єктність.

Наприклад, відразу після здобуття незалежності, необхідно було вводити кордони, шукати ринки збуту і не втрачати ті позиції, які були. В тому числі на збройному ринку. Україна входила у топ-10 країн, які виготовляли зброю. Але, на жаль, при певних політичних розкладах і при певних президентах все це вмирало.
Частково там були зацікавлені росіяни, і не тільки у підривах складів зі снарядами.

Частково американці.

— Їм потрібна була демілітарна зона. Всі ж вважали, що кінець історії. Радянський Союз вмер, ніяких воєн в Європі не буде. Тому зброї виготовляли менше і менше.
Інвестиції у військове виробництво — це дуже дорого. Ну щоб можна було показати нові зразки високотехнологічної зброї. Це не той процес, у який вклали 100 доларів і отримали конкурентну зброю.

На сьогодні буквально з коліс запущене дронове виробництво. Цим займаються приватні і державні компанії, і дуже інтенсивно. І за рахунок дронів як таких, різних модифікацій, Україна має певну перевагу на деяких напрямках.

Що стосується ракет, то, наприклад, балістичну зробити вкрай складно. Не можна отримати готові регламентні документи, інженерну складову, бо це ліцензії. Друге, було дуже багато людей, які хотіли отримати прибуток тут і зараз.

І ми повертаємось до правоохоронної системи. Хотілося б, щоб вона відновила всі кримінальні справи, і тоді будемо бачити прізвища людей, які привели до занепаду нашої системи військово-промислового комплексу.

Нова балістична ракета 500 плюс кілометрів?

— 600-700, як сказав Президент. Але я думаю, що всі ці питання ми побачимо під час їх роботи. Мені дуже подобалась фраза Президента "не треба говорити про Кримський міст, треба спочатку зробити, а потім говорити".

Здається, Курська операція це теж показала. Так, можна говорити з точки зору якихось загальних речей…

Ми це вже пройшли у 2022 році…

— І це було правильно. Це був дуже потужний інформаційний фон щодо контрнаступу. Але не було конкретики.

Просто хочеться, щоб ті, хто планували цю операцію, яка була невдалою, перестали перекладати на інших людей. Адже інформаційний фон контрнаступу був важливим з точки зору психологічної готовності України усвідомити, що вона може атакувати Росію, знищувати і перемагати її.

Це було потрібно для підняття психоемоційного стану України, щоби Україна в себе повірила і наші партнери теж. Потрібно було масштабно говорити про готовність контратакувати.

Це зовсім інше завдання. Ніхто ж не казав, на якому напрямку буде контрнаступ, яка кількість військ буде задіяною. Тому не треба казати, що контрнаступ провалився, бо ви багато про нього говорили.

Проте на півдні нас вже чекали, як розповідали бригади, які брали участь у наступі там.

— Напрямки були очевидні. Але з точки зору психоемоційного навантаження наша інформаційна кампанія була правильною. Я нагадаю, в якому шоковому стані на тоді була РФ. Якби було правильне планування, я не аналізую, це не моя компетенція, це кажуть військові експерти.

Але готовність перемагати у нас була. Курська операція дає таку ж саму готовність, але про неї також ніхто не говорив.

Операція йде, і вона дає очевидне відчуття, що, по-перше, війну можна перенести в повному обсязі на територію Росії, що Росію можна перемагати, що в Росії немає такої тотальної переваги у ресурсах, там не можуть приймати швидких рішень, і Росія знову шокована.

Щодо Паляниці чи будь-яких інших балістичних ракет, дронів тощо. Будемо використовувати і будемо бачити їх ефективність. У війнах високої інтенсивності і масштабу роль відіграє саме кількість. Ракети мають бути високотехнологічними, адже тоді даватимуть дуже крутий результат. Ну, і їх має бути багато.

Одна, дві, три ракети — ми з вами зможемо сказати "вау", але це не буде вирішення фундаментальних завдань, які стоять перед такого типу ракетами.

Це інфраструктура, наприклад, яка дозволяє Росії використовувати стратегічну авіацію.

Тобто їхні військові аеродроми.

— Перш за все. У росіян є два інструменти ведення війни, які впливають на наш психоемоційний стан та наших партнерів. Перший — це стратегічна авіація, це удари ракетами. Наприклад, останнього разу було випущено 127 ракет. Якщо це припинити, не розумію, що росіяни будуть ще говорити.

От нам треба знищити всю цю інфраструктуру. Адже відновити літакобудування у вигляді Ту-22, Ту-160, Ту-95 неможливо. Якщо знищити ці літаки, у Росії їх більше не буде. Все, крапка.

Ось так мають працювати ракети (мається на увазі українського виробництва. — Ред). Бажано було би, щоб наші партнери теж це усвідомили.

І тут або ви збиваєте російські ракети над нашою територією, або даєте нам набагато більше систем, тих же Патріотів, ще 15, умовно. Або ми знищуємо стратегічну авіацію на території Росії. Три інструменти.

Ми обрали третій?

— Звісно, краще коли все в купі. Але для того щоб знищити російську авіацію, з урахуванням того, що її теж маскують, перевозять, передислоковують і так далі, нам потрібна не одна Паляниця, а сотні. Storm Shadow або ATACMS відповідної дальності і певної кількості.

Друга складова — це тактична авіація і всі ці керовані авіаційні бомби. Якщо рік тому Росія активно використовувала артилерію, то сьогодні вона використовує КАБи. Вони значно руйнівніші і знищувати їх треба по лінії фронту. Для цього нам потрібні фронтові системи ПРО і багато авіації. 

Не шість чи п'ять літаків. Це ж математика, яка чітко говорить, що можна знищувати, воювати, переносити війну, прибрати дію КАБів та знищити стратегічну авіацію.

А нам кажуть, що Росія дуже потужна, ми боїмося, давайте закінчувати, давайте ви не будете ескалювати й атакувати Росію. Не можу цього зрозуміти. Чому ви хочете програти війну, яку можна виграти?