Кулінарна дипломатія — як українці популяризують національні страви в Японії
Буряк за ціною чорної ікри та кріп на вагу золота — такі реалії життя в Японії. Та, незважаючи на це, українці там активно популяризують нашу традиційну кухню та відкривають все нові й нові заклади.
Про топ-4 українських кафе в Японії читайте в матеріалі Новини.LIVE.
Перше українське кафе в Токіо
Донести японцям, що борщ — це не російська, а українська страва, та допомогти з роботою співвітчизникам, які через війну опинилися в країні вранішнього сонця, а ще знайомити японців з національною кухнею різних регіонів України — такою була мета відкриття кафе "Краяни" у Токіо в лютому 2023 року, розповідає менеджерка закладу Наталя Лисенко. Кафе зʼявилося завдяки зусиллям однойменної української громади "Краяни", що існує в Японії з 2000 року.
Ідея відкрити заклад, де можна скуштувати національні страви в Токіо, в українців з'явилася давно, бо були лише російські забігайлівки, у яких продавали борщ як російську страву, каже Наталя. Але відкрити ресторан в Японії було складно і дорого. Після початку російського повномасштабного вторгнення, Україною стали цікавитися все більше японців, до "Краян" почали приходити з різними пропозиціями про допомогу.
Так звернулася одна японка, яка відкрила кафе — підготувала приміщення і думала, що її діти будуть займатися цією справою. Утім, у них були інші плани на життя, тож жінка вирішила віддати приміщення українцям.
Нині у кафе працює 17 українців, які приїхали в Японію після початку повномасштабного вторгнення. Здебільшого жінки та один чоловік з різних регіонів країни — Києва, Миколаєва, Закарпаття, Волині, Сум та Криму. Готують, як вдома, мабуть тому так смачно, каже менеджерка кафе.
Починали з мінімального меню — борщ, вареники, тертий пиріг, деруни з грибами. Окрім смачної їжі приваблювали японців доступними цінами. Коли почався ажіотаж від клієнтів, перелік страв розширили. Тепер тут є і котлета по-київськи, і ліниві вареники з ягодами, і зелений борщ. Є навіть сало! Для місцевих — це незвична їжа, розповідає Наталя, але вприкуску із чорним хлібом, цибулею та борщем дуже смакує.
Дизайн і інтер'єр кафе розповідає японцям про той чи інший регіон України. Є вишиті рушники, привезені з Батьківщини, картина з Бурштину із Запоріжжя, яку виготовили військовослужбовці.
У "Краянах" японцям презентують не лише українську їжу, а й знайомлять з українською культурою та традиціями, проводять лекції , майстер-класи з писанкарства , мотанки, соломоплетіння, виготовлення Дідуха. Також заклад співпрацює з японськими митцями.
Нині там триває виставка японської художниці Хішікі Йоко, яка зробила ілюстрації до української народної казки "Солом‘яний бичок". Ще один проєкт — з японською ілюстраторкою манга Харада Мідорі. Вона створила персонажа Фуа Фуа Кума сан, що подорожує Україною та куштує українські страви.
"Жито" як нагадування про вкрадене Росією зерно
Ще одне українське кафе в Японії відкрилося у місті Нагоя 15 травня цього року. Заклад назвали "Жито". Окрім українського символу життя і благополуччя, це ще й нагадування світу про зерно, яке вивозить Росія з окупованих українських територій, розповідає засновниця японсько-української культурної асоціації, що відкрила заклад, Людмила Плис.
Ідею українського кафе теж виношувала рік, усе впиралося в гроші. Втілити задум вдалося частково за допомогою коштів японських благодійників, а якусь частину грошей позичили та назбирали. Нині асоціація докладає усіх зусиль, щоб фінансувати заклад власним коштом.
Щоб відкрити кафе в Японії, потрібно дуже багато документів, каже Людмила. Японці дуже прискіпливі, не дозволяли навіть шпалери поклеїти без спеціальної ліцензії. А от інтерʼєр створювали українці, переважно ті, хто приїхав після повномасштабного російського вторгнення.
Нині у закладі працюють 17 українців та одна японка — вона вчить українську мову, допомагає і на касі, і як офіціант, і готувати. Кафе розташоване в бізнес-центрі, тож з першого дня від відвідувачів немає відбою, такого ажіотажу й не очікували, доводиться працювати зранку до вечора, розповідає Людмила.
У меню, звісно, є борщ — червоний і зелений, котлета по-київськи, вареники, бендерики. Найважче — знайти непритаманні Японії харчі для українських страв, як-от буряк. Ще одна дуже рідкісна рослина в Японії — кріп. Людмила вирощує його на своєму городі і каже, що для українців букет кропу на свято — це набагато цінніший подарунок, ніж найдорожчий букет квітів.
Від кітченкару до ресторану
Харківʼянка Катерина Яворська переїхала до японського міста Хіконе ще у 2018 році й працювала разом з чоловіком в ІТ-галузі. Після повномасштабного російського вторгнення довелося змінити професію.
Щоб фінансово допомогти мамі і бабусі, які через війну евакуювалася до країни вранішнього сонця, Катерина почала думати над бізнес-ідеєю, бо скільки триватимуть бойові дії, і коли буде родині безпечно повертатися додому, невідомо, а розраховувати виключно на грошову допомогу Японії було дуже важко. Мама Катерини смачно готує і любить цю справу, тож, так з'явився кітченкар — кухня на колесах.
Спочатку планували працювати лише на вихідних, їздити по фестивалях та усіляких заходах і частувати японців українськими смаколиками. За 3-4 місяці український кітченкар став дуже популярний. Надходило все більше заявок від місцевих організаторів, асоціацій, бізнесів, запрошували на свята та ярмарки.
Українці готували для японців борщ, млинці з різними начинками, узвар і зефір. Відгук японців про їжу був просто шалений, розповідає Катерина.
Через півроку сімейний бізнес виріс до ще однієї кухні на колесах, уже в Токіо. Утім, сталася прикра ситуація — кітченкар потрапив в аварію. На щастя, минулося без жертв. Після цього Катерина з родиною почали шукати приміщення, щоб відкрити ресторан. 27 травня 2023 у відбулося урочисте відриття "Faina". Перші два місяці майже щодня ночували в закладі, бо об'єми споживання були такі, що на них навіть і не розраховували, розповідає Катерина.
Зараз у ресторані працює 10 людей, переважно усі — українці, які приїхали до Японії після початку повномасштабного російського вторгнення. Розширилося меню, до нього, зокрема, додали гречану кашу з різними підливами, фаршировані яйця, медовик та наполеон.
За словами Катерини, 80% замовлень — це борщ, на другому місці — гречка. І, якщо до лютого 2022 року українську крупу було реально купити в Японії, то зараз доводиться замовляти з Польщі, бо наших постачальників нема, а у місцевих можна купити лише необсмажену зелену гречку, обсмажити її самостійно так смачно не вдається.
У ресторані, крім їжі для шлунку, є й їжа для душі. У закладі влаштовують культурно-освітні зустрічі, де власники розповідають про культуру та традиції і пояснюють відмінності України, розповідають про історію країни, та як українці живуть в умовах війни.
А у липні цього року за ініціативи Катерини в Токіо відбудеться український фестиваль Ukraine Festa Tokyo 2024. Там будуть і смачні страви української кухні, і майстер-класи, і виступи українських музикантів та танцюристів. Головна мета фестивалю, каже Катерина, — познайомити японців саме із сучасною, теперішньою Україною, незалежною і європейською. Фестиваль також спрямований зацікавити японський бізнес українськими брендами і виробниками.
Фіточаї та арт-терапія для українців
Ще один заклад, де можна поласувати українськими стравами, розміщений у самісінькому центрі Токіо. Кафе "Cocorogoto" (в перекладі на українську означає "все серце") у квітні цього року відкрила японка, щоб підтримати українців, зокрема й робочими місцями.
Психологиня Маріко Укійо після початку повномасштабного російського вторгнення започаткувала центр допомоги українським біженцям "Хімаварі" (з перекладі на українську "соняшник"). Там нашим співвітчизникам надають всіляку допомогу — від психологічної до матеріальної, навчають японській мови, допомагають з житлом та працевлаштуванням.
У кафе "Cocorogoto" працюють молоді українці, переважно 20-річні, які знайшли прихисток в Японії. Зазвичай на зміні 8 людей. Причому, кожен вміє робити все — бути і кухарем, і офіціантом, і промоутером, тут усі багатофункціональні, розповідає 18-річний Артем з Києва, наймолодший у закладі.
Найбільше хлопцю подобається робити салати, улюблений — "Одеса", щось на зразок "шуби". А ще Артем вчиться готувати японські страви, цьому навчає місцевий кухар. У кафе половина меню складається з японських страв, половина — з українських. З наших, зокрема, є вареники та борщ, гарячий і холодний.
Останнім часом в Токіо трохи простіше стало знайти буряки, каже менеджерка "Cocorogoto" Ірина Маковська, 15 років тому їх в Японії взагалі не було, тепер можна замовити в інтернеті. Знаючи про такий дефіцит, на відкриття кафе перші відвідувачі замість квітів йшли з буряками.
Фішкою кафе є фіточаї. Їх тут величезний асортимент, на будь-який смак: з гібіскусу — для краси та здоровʼя; з екзотичної пітахаї, що знижує рівень цукру в крові, та папайї, що має антиоксидантні властивості; чай з хризантемою та апельсином; чай з ананасом та маракуєю, та просто яблучний.
Усі напої подаються в дуже гарному оформленні, разом з квітами. Усе це в поєднанні із заспокійливою музикою справляє дійсно терапевтичний ефект, коли відпочиваєш і тілом, і душею.
А ще, крім чаю, можна замовити вино, та ще й українське! Української тематики в "Cocorogoto" взагалі багато — є книжки наших авторів, картини, часто тут також влаштовують тематичні вечори та зустрічі.
Читайте Новини.LIVE!